top of page
Дизайн этого сайта создан в конструкторе
.com
. Создайте ваш сайт сегодня.Создать сайт

    Так само як батьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду.

  У дошкільному віці найважливішою потребою дитини є спілкування, завдяки якому вона засвоює соціальний досвід. Стосунки з дорослими та однолітками формують особистість. Спілкування відіграє важливу роль у житті дитини,адже саме так вона набуває досвід співпраці, взаєморозуміння і формує повагу до інших людей. Потреба в зовнішніх враженнях сприяє розвитку пізнавальних здібностей та уяви. Діти цього віку намагаються виявляти самостійність і розширювати знання про оточуючий світ. Задаючи нескінченні питання, дитина, перш за все, хоче чути відповіді на них. Неуважне ставлення з боку дорослих може стати причиною появи впертості, неслухання і негативізму.

    Тому якщо ви не хочете, щоб важливу інформацію дитина дізналася з неперевірених джерел (у тому числі, з інтернету), приділяйте більше уваги своїй дитині. Провідною діяльністю дошкільників є гра. Саме тому діти дуже люблять грати, зокрема, в комп’ютерні ігри. Незважаючи на користь ігор, особливо розвивальних та навчальних, слід пам’ятати, що частка розважальних ігор у житті дитини не повинна перевищювати, оскільки це може викликати нерівномірність розвитку, затримку формування готовності до навчання і навіть спричинити комп’ютерну залежність.

   У дошкільному віці дитина засвоює правила поведінки і вчиться оцінювати власні вчинки та дії оточуючих крізь призму моральних норм, що формуються у спілкуванні з дорослими. Саме цей період є найважливішим для навчання правилам поведінки і безпеки в мережі. При цьому слід пам’ятати, що, незважаючи на знання певних правил, діти можуть порушувати їх, тому необхідність батьківського контролю для дітей молодшого віку дуже висока.

Маленькі діти повинні виходити в інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога в навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні.

Для підвищення онлайн безпеки Вашої дитини:

• створіть список вибраного з адресами перевірених сайтів;

• навчіть дитину правилам конфіденційності і поведінки в мережі;

• роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки. Придумайте разом з дитиною нік, у якому не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль;

•розкажіть дитині, що в мережі люди можуть видавати себе за кого завгодно, тому слід ставитися обережно до нових віртуальних знайомих і вжодному разі не повідомляти їм будь-яку особисту інформацію;

• використовуйте пошукові сервіси, призначені спеціально для дітей;

• створіть спеціальне робоче середовище для дитини з обмеженим списком дозволених сайтів;

• використовуйте спеціальне сучасне програмне забезпечення для контролю ресурсів, що відвідує ваша дитина;

• користуйтесь програмами батьківського контролю;

• користуйтесь інформаційними фільтрами;

• використовуйте засоби блокування небажаного контенту;

• застосовуйте функції блокування вікон, що вспливають;

• виключіть можливість використання дитиною служб миттєвого обміну повідомленнями, електронної пошти та чатів;

• не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товаришами по мережевим іграм;

• навчайте дитину відрізняти правду від брехні;

• проявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігнорируйте запитання, що вона ставить. якщо не знаєте відповідей на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в інтернеті;

• хваліть дитину, якщо вона чинить правильно, і спокійно роз’яснюйте, що потрібно робити і як себе вести, якщо вона помиляється.

• довірливі стосунки дозволять вам вжити своєчасних заходів у випадку виникнення ситуації, що загрожує безпеці вашої дитини.

Маленькі забіяки становлять для дорослих справжню проблему. Що з ними вдіяти? Бити? Але де ж
 логіка? Агресією карати за агресію, подаючи приклад такої самої агресивної поведінки, що виражена навіть більшою мірою, зовсім неправильно. Читати нотації? Хто хоча б раз це спробував, знає, що це безрезультатно. Не звертати уваги на агресивні витівки малюка? Але ж йому й самому непросто переживати власну поведінку.

Агресія — це тільки верхівка айсберга, тобто процесів, що відбуваються в душі дитини. Щось змушує її говорити злі слова, битися або кусатися.

Щоб допомогти малюкові впоратися з агресією, потрібно навчити його виявляти свій гнів в іншій, прийнятнішій формі. Крім того, неправильно змушувати дитину приховувати свою агресію, лише пропонуючи «не битися», «не кричати», «не ламати». Адже іноді агресія є результатом занадто великої кількості заборон і надмірно вимогливого виховання з боку дорослих.

 

Вправа 1. Пригоди веселих примар

Ця вправа допоможе агресивній дитині відкрито виявити свою агресію, але зробити це в регламентованому вигляді. Образи примар використані для того, щоб малюк мав можливість опинитися у ролі пустотливої примари, яка жартома дражнить і задирає оточуючих.

Домалюй обличчя цим кумедним маленьким примарам. Вони бешкетують і граються. Яка з примар подобається тобі найбільше? Чому? Зараз я засічу час, і цілих п’ять хвилин ти також можеш галасувати й пустувати так само, як ці маленькі примари.

 

Вправа 2. Зубато-рогато-колюче…

Вправа допоможе позбутися напруження, агресії, що накопичилася, дасть можливість дитині відкрито виявляти свої почуття. Для повноти ефекту можна малювати на великому аркуші паперу. Не забудьте дати малюкові набір кольорових олівців і вибрати зручне місце для малювання. Не можна критикувати малюнок, а також радити дитині, як малювати краще або правильно.

Запропонуйте малюкові намалювати надзвичайно страшну, злющу, зубату тварину. Щоб вона могла битися, кусатися, брикатися, щипатися. Нехай дитина малює так, як хоче, і стільки, скільки заманеться.

Коли малюк завершить роботу, попросіть його розповісти вам, кого він намалював, який у тварини характер, вона нападає чи захищається.

 

Вправа 3. Поглянь з боку

Ця вправа вимагає спільного з дорослим обговорення. Малюкові пропонують розглянути кілька ситуацій, у яких є прояв агресії. Не потрібно проводити жодних паралелей з дитячими вчинками. Завдання дорослого полягає лише в тому, щоб переконатися, що дитина правильно розуміє значення певної поведінки. 

Мета цієї гри: надати малюкові можливість побачити агресивну поведінку з боку і оцінити її.

Якщо ви розумієте, що дитина ставиться до таких епізодів некритично, уважає, що агресивна поведінка правильна, ви можете висловити свою точку зору, водночас не нав’язуючи її дитині.

Запропонуйте малюкові розглянути малюнки й розповісти, що він на них бачить. Поставте запитання.

— Що робить хлопчик?
— Як ти вважаєш, навіщо він ламає дерево?
— Він чинить добре чи погано?
— Що б ти йому порадив?
— Як би ти змінив цей малюнок?

Аналогічні запитання ви можете поставити до кожного малюнка.

 

Вправа 4. Кішка добра, кішка зла

Ця гра спрямована на усвідомлення своїх почуттів, уміння опановувати емоції та управляти своєю агресією.

Запропонуйте малюкові розглянути намальованих кішок. Зверніть увагу, що одна з них дуже добра й ласкава, а інша — зла, дряпається. Скажіть дитині: «Зараз я говоритиму слова «добра кішка» і «зла кішка», а ти по черзі зображуватимеш то одну, то іншу». Після декількох перевтілень запитайте: «Чи складно тобі перетворюватися з доброї кішки на злу? А навпаки? Якою кішкою тобі більше подобається бути?»

 

Вправа 5. Веселий клоун

Ця вправа допоможе завершити серію наведених вправ позитивним моментом, що запам’ятає малюк. Запропонуйте дитині розфарбувати веселого клоуна і його собаку, придумати клоунові ім’я, а собачці — кличку.

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»  (С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» - протидію. Що ж робити? Змініть стиль свого спілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані».

 

На перший погляд різниці у висловлюваннях не має і ви все одно хочете щоб дитина прибрала іграшки за собою, але у відповідь на «ТИ» дитина ображається, відгороджується, а у відповідь на «Я» малюк намагається виправдати довіру дорослого і буде набагато ефективнішим тому, що воно  реалізує довіру і збереже в дитини добре самопочуття.

Звернення з «Я» дає можливість дітям більше довідатися про нас дорослих. Часто ми відгороджуємося від дітей  панцирем «авторитету», що намагаємося удержати за будь-яку ціну. Іноді діти навіть дивуються, коли довідаються, що батько і мати щось відчувають!

Якщо ж ви відкриті і щирі у виявленні своїх почуттів, діти стають більш щирими у виявленні своїх. Вони  починають відчувати: дорослі їм довіряють і їм теж можна довіряти.

Висловлюйте своє почуття без наказу або догани,  залишайте  за дітьми можливість самим прийняти рішення. І тоді вони починають враховувати наші бажання і переживання.

Щоб  успішно зробити зауваження, яке дасть результат необхідно, щоб воно містило в собі три елементи:

1. Безоцінний опис поводження дитини: «Якщо ти усюди розкидаєш речі…»

2. Вказівка на те яким чином поводження дитини заважає дорослим: … «я змушена піти в магазин».

3. Характеристика почуттів, що відчуває дорослий: «… мені не подобається брати на себе цей обов’язок».

Якщо коротко, то правильне зауваження охоплює три моменти ситуації:

  • поводження дитини,

  • почуття дорослого,

  • наслідки поводження дитини для дорослих.

Наступні речення допоможуть вам побудувати спілкування за даною схемою:

Якщо ти … (констатація вчинку дитини)

Я відчуваю … (констатація ваших переживань)

Тому що … ( констатація наслідків поводження дитини)

 

Радості і успіху вам дорогі батьки в дійсно людських  відносинах з дітьми! 

                Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, як стати і бути людиною.

                   У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

                     Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

                 Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

                   Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

              Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

                    Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

                Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Навчить мене, будь ласка, кращого.

                  Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

                 Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

 

                                                                                                           Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!!

                                                                                                    Покажіть мені, що ви любите мене теж.

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація– це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ:

1. Вік дитини

  • Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

  • Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей.

Вони:

  • різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;

  • голосно плачуть;

  •  кидаються на підлогу;

  •  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;

  •  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

  • Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.

  • У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.

  • Ці діти ледь стримують плач,;

  • Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.

  • І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

  • Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;

  • Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;

  • Із задоволенням демонструють свої вміння:

-  самостійно одягаються,
-  роздягаються,
-   їдять,
-  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

  • Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

  • Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   -  лазить, хоч і вміє ходити;
   -  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

  • Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес -  вона адаптується легко, швидко.

  • Якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці ---шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. -  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

  • Хворобливим, сором'язливим дітям   -  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам'ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

  • Створіть в домі спокійну обстановку.

  • З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка.

  • Більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю.

  • Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни.

  • У  період адаптування треба менше ходити в гості.

  • Рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.

  • Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

  • Бажання йти до дитячого садка.

  • Адекватний вияв емоцій, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

  • Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

  • Висока комунікабельність.

  • Висока пізнавальна діяльність та активність.

  • Активна ігрова діяльність.

  • Малюнки у світлих тонах.

  • Стабільність рухової активності – малюк  рухливий.

  • Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

  • Недотримання в сім'ї режиму дня.

  • Застосування невірної методики «годування».

  • Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади).

  • Недостатній рівень психічного розвитку.

  • Патологія вагітності та пологів.

  • Одноманітність життя та діяльності малюка.

  • Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

 

Шановні батьки!

 Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка  дотримуйтесь таких рекомендацій:

  • Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі.

  • Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

  • Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

  • Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

  • Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

  • Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

  • Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин.

  • Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

  • Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

  • Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

  • Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

  • Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

  • Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

bottom of page